Степан Руданський і пандемія.
Сьогодні в мене постійно крутяться на язиці рядки, які в певних ситуаціях цитували старі люди: А що ж то ходило...
. Крутяться від цього вірусу, що вже набив оскому. Я вже і не хочу зайвий раз його називати абревіатуру. Хай буде ВВ - Вуханьський Вірус. Замість covid-19. Так буде хоч не так затягано.
Ось так химерним чином поєдналися Степан Руданський з XIX століття і, так звана, пандемія з XXI століття.
Пишу відверто "так звана", бо справжньою пандемією це назвати не можна. Достатньо відкрити дані хоч якої статистики. Та хоч би і, для прикладу, Черкаська область січень-березень. Загальна кількість померлих 5046, з них від грипу і пневмонії 56. Від коронавірусу 0 (нуль, zero). Дані з цього документу: "Кількість померлих за окремими причинами смерті у січні–березні 2020 року". А в березні вже повним ходом був карантин. Люди змінювали звичний спосіб життя. Хтось втратив роботу, в когось були ще якісь негаразди. А від цього страхітливого вуханьського вірусу ніхто не вмер. Це дуже добре, що ніхто не помер, це небагато краще того, якщо б хтось вмер. Але навіщо нагнітати істерію.
Кому цікаво можете погуглити офіційні статистичні дані. Там смертність одинична (і це дуже добре). Щось дев'ять чоловік, чи в районі того. Хто має з цього приводу власну думку пишіть, будь ласка, в коментарях.
З кожним днем все більше людей переконуються, що загроза від ВВ в тисячі разів перебільшена. Чому? Як так сталося? Кому це на руку?
Взимку мені на очі потрапила толкова стаття, яку, на жаль, я вже не можу відшукати. В Україні ще істерії не було і близько, а в Китаї вже самоізоляція, обсервація - оце от все. Так от. Автор статті порівнює дві "пандемії". Пташиного грипу і covid-19. Ці хвороби вірусні, заразні, можна знайти між ними ще багато подібного. Але поведінка влади Китаю в обох випадках кардинально відрізнялася. В першому випадку, коли почалося зараження пташиним грипом, ЗМІ найдетальнішим чином описували кожен випадок зараження і протікання хвороби: Громадянин такий то заразився вірусом пташиного грипу від голуба/курки/індика в сквері/на фермі/гуляючи на природі, перебіг хвороби такий то і такий то
. Все об'єктивно і правдиво, наскільки це можливо в комуністичній країні. У випадку з вуханьським вірусом все з точністю до навпаки. Ніякої конкретики. Все покрито мороком і оповито туманом загальних фраз. Сотні і тисячі людей, як би, захворіли, але як саме вони захворіди, що далі відбувається? Загальні фрази. Заклики до дисципліни, сидіти вдома, обмежуватися і обмежувати. Автор статті робить висновок, що такий контраст в поведінці керівництва пов'язаний з якимись напівприхованими політичними процесами в Китаї. Ну, знаєте, як це буває в тоталітарних країнах. За часів Хрущова, перед тим, як Микиту Сергійовича зсунути з генсека, в країні організували певний дефіцит "чогось там". В хліб додавали кукурузне борошно, щоб виставити Хрущова недолугим керівником і щоб було підгрунтя його замінити. Так само і в сьогоднішньому Китаї. Хтось хоче виставити, або себе в якості блискучого борця з вірусами, або, що менш ймовірно, конкурента, як недолугого і слабкого.
А потім весь світ заразився коронавірусом цією брехнею. Тепер вже по всьому світу політики, журналісти, фармацевтичні компанії стрижуть бонуси з легенди на ім'я COVID-19. Кожен свої бонуси. І відступати, як би, і нікуди! Відступити - значить визнати, що ти пів року брехав і давав брехати іншим. Лишається талдичити, як заїзджена вінілова платівка: Карантинні заходи, самоізоляція, дистанційне навчання
.
Всі вже забрехалися і не можуть зупинитися брехати. Але настане той незручний момент коли вся брехня випливе назовні. Вона і зараз на поверхні, але ще можливо робити вигляд, що це правда. Скоро такої можливості буде все менше і менше.
Все це, рано чи пізно, скінчиться. Але світ вже не буде таким, як до "пандемії". Яким буде цей новий світ?.. Отож бо. І я не знаю.
Вовки
"Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?"
— Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
"Бог з тобою... Сто вовків!...
Та б село почуло..."
— Та вірно пак і не сто,
А п'ятдесят було.
"Та й п'ятдесят диво в нас...
Де б їх стільки взялось?"
— Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.
"Та і десять не було!
Знать, один усього?"
— А як один? аби вовк!
Страшно і одного...
"А може, то і не вовк?"
— А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.
Степан Руданський 1859
Були використані матеріали з сайтів Укр Ліб, Dorobok edu vn ua і Супер колорінг.
