Як давно це було
Вересень. Ідеш повз подвір'я школи — діти бігають один за одним, сміються. Бешкетують, але в міру. Охайно вдягнені, з рюкзаками, багато хто в масках, хоча не всі. У декого з діток масочка підібрана під колір одежі. Як це мило.
Пам’ятаю в дитинстві ми теж ходили в масочках. Давно це було. На самому початку вісімдесятих років. Тільки вони якось були одного кольору. Ну, тоді так було прийнято. Вже не знаю чому. Все так само. Маска в кишені, або в рюкзаку, а коли лінійка, або ще який культурно-масовий захід хлопці дістають маски і вдягають їх, наче вони на них і були. Дівчатка, то ті носили, здебільшого, постійно. А хлопці — в них дух протиріччя завжди. Хоч тоді, хоч зараз.
Благословенна бура пора! Влітку канікули — гасаєш зранку до вечора на веліку, або купаєшся на Сачиковому ставку. Безтурботні були часи. Пам’ятаю, вулиця Желябова була тоді вузесенькою грунтовкою. Так ось, після дощу Желябова розвезло, біля Кринички, яка ще тоді була в дворі, а магазину не було і близько, в багнюці сів на мости кран. Дорога ж ґрунтова, а кран важезний. Ми, хлопчаки, збігалися дивитися, як той кран бореться з тією багнюкою. Спочатку безуспішно, а потім нагнали техніки. Техніки тоді було багато, не те, що зараз. Бензин дармовий.
Витягли того крана. ЗіЛа, пам’ятаю, як зараз. В багнюці застрягнув. Дощі тоді ще йшли влітку — не те, що зараз. Зараз — інша справа. Зараз глобальне потепління — океани з берегів, а дощу на землю немає. Тоді було якраз в самий раз. Мамонти по вулицях вже не бігали, а дощі влітку ще йшли. Якраз те, що треба. Міжльодовикова епоха була. Якраз живи і радуйся.
І на веліках ми любили кататися. Ми то по Городищу літали, а то доїздили до Садстанції, до Млієва. Іноді до Старосілля, але рідко. Місця тоді було більше — не те, що зараз. Людей жило на планеті менше — чотири мільярди душ на весь світ, щоб Ви розуміли.
А в Південній Африці був апартеїд і різна сегрегація. Зараз такого вже немає, а тоді було. От підходить людина до магазину, а на тому магазині написано “вхід тільки в масках”. Ось так. Суворо тоді було. От не відповідаєш ти тому, що на магазині написано — заходити не можна. Не те, що зараз. Це вже потім Нельсон Мандела розвинув свободу, а тоді було суворо. Прямо так на магазині було і написано. Англійською мовою. А може не англійською, не знаю я точно, може якою бурською — хто там в тій Африці живе? Готтентоти, ні?
Не дуже я в цьому орієнтуюся. Та і те, що писали на магазинах я, чесно кажучи не знаю. Давно це було, та і не дуже я цим тоді цікавився. Навіть не знаю. Може і не про маски тоді говорили ті написи на англійській чи ще якій мові. А може і про маски. Там якось все складно було. Здається мені, що мова йшла про колір шкіри. Якось так. В магазин не можна, якщо чорношкірий, а якщо блідолиций то вільно заходь і тобі ніхто нічого поганого не скаже. Навіть без маски тебе пропустять, якщо ти європейської зовнішності, а якщо ти на обличчі негр то заходити не можна. Навіть, якщо ти на обличчі негр і навіть, якщо ти в масці, то все рівно заходити не можна. Так було тоді суворо.
Такі дивні правила, мабуть, вводилися тоді з причини спекотного клімату. В Африці спекотно було навіть тоді. Для Африки не потрібно глобального потепління, щоб там було спекотно. Ось і пускали блідолицих людей в магазин, щоб вони там ховалися від спеки, а чорношкірі громадяни захищені від сонця природою — вони можуть і на вулиці погуляти.
Зараз — інша справа. Зараз надягай маску і йди куди хочеш. Зараз свободи більше. Місця менше, а свободи більше. Діставай з кишені маску, надягай і йди куди хочеш. Навіть в Південній Африці, не те, що в Україні. Зараз апартеїд вже не той, що був. Зараз апартеїд “з людським обличчям”, як би сказали деякі політично грамотні громадяни. Вдягай маску і йди куди тобі треба, навіть якщо ти негр. Ну, ще можуть температуру зміряти. Тицьнуть тобі в голову якоюсь електронною штукою — температура виміряна. І коли в тебе температура виміряна то тобі гуляти можна взагалі куди ти хочеш.
Хоч в технікум тебе пустять, хоч навіть в університет. Навіть в державні установи різних рівнів можеш ти йти, коли в тебе температуру виміряють. І тобі ніхто нічого не скаже. Тільки треба намагатися не чхати і не кашляти. Бо температура температурою, а самі розумієте, як на тебе можуть подивитися, коли ти чхнув ненароком. Тут не до апартеїду з людським обличчям. Тут можуть і санітарів викликати.
А в парки і сквери, в ліси і на береги то взагалі можна ходити без вимірювання температури. Маску, про всяк випадок, надінь і йди. Ніхто тобі поганого слова не скаже. Правда треба з собою захопити паспорт. Паспорт, він завжди знадобиться. Ось захоче Вас представник закону оштрафувати — як йому дізнатися кого саме він штрафує? Документу то немає! Колись то люди без паспортів в ліс ходили... Наче.
І знову мені згадалася школа. Вдягали ми, значиться, маски на уроках, але не всі. Я не знаю, як сучасні діти — зараз дорослих в школу не пускають. А то я б подивився всі діти носять масочки чи не всі. В часи мого дитинства, як я вже писав, дехто її не носив. В моєму класі була дівчинка з сім’ї віруючих (назвемо її Ліза), то вона маску не вдягала з якихось переконань. Ми вже не дуже цікавилися з яких саме переконань, але ми на ній жодного разу не бачили маску. Ця дівчинка мала спокійний, рівний характер, не робила нічого поганого і нам було того достатньо.
Наш класний керівник іноді проводив серед Лізи роз’яснювальну роботу, але без фанатизму. Видно було, що робить це він не через ідеологічні переконання, а щоб поставити в якомусь папері галочку. А от Лізі була вкрай неприємна така екзекуція, коли її перед всім класом... Всі діти, як діти, а ти ось така от. Неприємно їй було. Такі тоді були часи. Розквіт застою і період пізнього Леоніда Ілліча.
І маски були в ті часи якісь не такі. От не такі вони були — точно пам’ятаю. Носили їх на шиї, як і зараз. Але ніколи на рота не вдягали. Хіба що бавлячись. Зараз то на рота іноді вдягають. Хоча і не дуже часто. Зараз інакша мода. Маски з мого дитинства були червоного кольору — я вже писав — колір був один. І зав’язувалися спереду, а не надягалися на вуха. Ну, тоді був такий фасон.
