Як приємно бачити синє чисте небо після тижня завірюхи! Єдине, що засмучує, це те, що взимку безхмарне небо часто є передвісником сильних морозів.
В цьому році лютий повністю виправдовує свою назву. Не кожен рік за два тижні випадає стільки снігу. Буди дні коли сніг йшов майже без перестанку.
На дротах електропередач утворилася товста льодяна кірка. Кірка вкриває і кучугури снігу, і дороги з тротуарами, дерева і кущі, подекуди паркани. Здається, що випала місячна норма опадів.
Аж сьогодні погода змінилася. Ранок був сонячний, та і протягом дня виглядало Сонце. За всіма прикметами нас чекає похолодання. Сильного вітру немає. Схоже, що встановлюється антициклон.
Барометр пішов вгору. Останні кілька тижнів його стрілка показувала низький тиск. Та ми і самі бачили результати циклону.
На цей же тиждень, як мінімум, метеослужби передають безсніжну, здебільшого, морозну погоду.
В зв’язку з цим школи Городища переходять на дистанційну форму навчання, як при карантині. З п’ятнадцятого по дев’ятнадцяте лютого навчання буде через Вайбер і Гугл Міт.
Далі морози, за прогнозом, почнуть вщухати, а з 23 лютого обіцяють потепління.
І тут, в кінці посту, такий несподіваний поворот. А Ви готові до вакцинації? Чи готові Ви, ризикуючи своїм здоров'ям, збагатити міжнародні фармацевтичні структури? Бо я, м'яко кажучи, щось не горю бажанням.
Подивився я вранці з вікна на город — бачу посипаний город попелом. Повністю майже посипаний. Ну, думаю, як таке може бути?
Нещодавно ж сніг випав, та і попіл я виносив не в таких кількостях. Потім вияснилося, що не попіл це зовсім, а відображення тинів, дерев і навколишніх споруд в калюжах, які зосталися після дощу. І калюжі ті прямо на снігу.
Вчора, згадалося, була відлига і верхній шар снігу підтанув. Вночі утворилася кірка на яку і випав дощ.
Вода, виходить, в трьох станах. Рідкий, твердий і пухкий. Хе-хе!
Є думка, що в ескімоській мові є досить багато слів для позначення різних видів снігу. Свіжий, злежаний, ще якийсь — на всі види в ескімосів є окреме слово. Цікаво чи в їхній мові є слово для такого от явища, коли калюжі на крижаній кірці, а під нею пухкий сніг?
Ось, ближче до вихідних, синоптики обіцяють похолодання — ожеледиця буде конкретна. Клопіт і водіям і пішоходам.
P.S. Снігопади і морози обіцяють числа, мабуть, до двадцятого. Навантаження на комунальні служби і підвищена витрата палива. Важливо водіям не втрачати пильності, та і піоходам також.
Мимоволі стаєш свідком поведінки деяких легковажних панів, які напиваються міцних напоїв, а потім без кінця падають, травмуючись об льдовий покрив. Не треба так робити. Не треба.
З 15 по 19 лютого, тобто один навчальний тиждень, школи зачиняються на дистанційне навчання. Діти будуть вчитися дистанційно, як при карантині, і їм не потрібно буде добиратися до школи по поганій погоді.
Відповідно до протоколу засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Городищенської міської ради від 12.02.2021 року № 2, наказу відділу освіти Городищенської міської ради від 12.02.2021 року № 55 «Про організацію роботи закладів та установ освіти з 15 по 19 лютого 2021 року», у зв’язку з погіршенням погодних умов навчання з 15 по 19 лютого 2021 року буде проводитися дистанційно.
Уроки будуть проходити за розкладом з використанням технологій дистанційного навчання.
Вікторія Бондаренко-Ковтанець звертається про допомогу
На початку лютого по городищенських спільнотах Фейсбука поширилося прохання нашої землячки, Вікторії Бондаренко-Ковтанець про допомогу в лікуванні онкологічного захворювання.
Віка лікувалася в Городищенській лікарні з діагнозом пневмонія.
Після того, як лікування виявилося безуспішним запідозрили онкологію і Віка поїхала на обстеження в Київ.
Хто стикався з подібною проблемою той знає які труднощі виникають при встановлені діагнозу. Діагностика складна і дорога. Для впевненого діагнозу необхідна біопсія (взяття живої тканини з пухлини), а це часто буває важко. Є дуже багато видів злоякісних пухлин і до кожної з них свій підхід, свої препарати.
Без біопсії дані інших досліджень можна інтерпетувати двояко, а проведення біопсії пов’язане з труднощами, або навіть неможливе.
А час іде. Хвороба прогесує і з кожним днем шанси на ефективне лікування тануть.
Обіцяю ділитися з читачами інформацією. Які гроші будуть проходити ченез мене особисто я буду відображати не сторінці Кошти зібрані для лікування.
Для тих хто хоче допомогти Вікторії Бондаренко-Ковтанець номер банківської картки.
Давайте побажаємо Вікторії перемогти хворобу. Хай у неї і у її родини все налагодиться.
P.S. (23.03.21) Віка зараз лікується в Черкаському обласному онкодиспансері. Проведені всі передопераційні аналізи і біопсія.
Висновок: Центральний перибронхіально-вузловий Ca. Плоскоклітинна карцинома 2 стадія.
Операція буде в найближчий тиждень. Дякуємо від душі кожному, хто може підтримати Віку в цей скрутний час!
Колись була історія “Баба і Кіт”, сьогодні історія “Чиновник і Друшляк”.
Субота — другі вихідні під час яких діє карантин вихідного дня. Це феєричне дійство не може не зачаровувати. Я маю на увазі торгівля “на виніс”. Магазинчики зачинені, продавці перешіптуються з покупцями в якійсь конспірологічній манері. Все пошепки. Видно коронавірус дуже реагує на гучні балачки.
Я не втомлюся дивуватися всьому цьому маразму. Очевидно ж, що це все нічого не дасть і дати не може. Як ще пояснити, щоб дійшло?
Давайте проведемо простенький уявний експеримент. Припустимо у нас є каструля з водою і порожня каструля. Каструля з водою стоїть на одному боці стола, порожня на протилежному. Потрібно перенести воду з однієї каструлі в іншу не замочивши при цьому стіл. Стіл сухий. Воду доведеться носити друшляком. Несподівано, так? Основне завдання, щоб після всіх маніпуляцій стіл був сухим.
Очевидно, що вода буде хлестати з усіх численних дірочок і стіл заллється водою. Але наш умовний експериментатор не дурний. Він чиновник високого рангу, можливо навіть депутат. Що робить наш експериментатор? Він пропонує затикати дірочки в друшляку. Геніальна пропозиція! Все добре, але друшляк в нас особливий. Ну, не знаю — покритий тефлоном — не такий, як на фото. Одним словом експериментатор не може закрити всі дірочки — буде погано і друшляку і самому експериментатору. В першу чергу постраждає друшляк, але і експериментатору потім буде непереливки.
Ну раз не можна закрити всі дірочки експериментатор вирішує закрити хоч частину. Скажімо 2/7. Кожні дві дірочки з семи він намагається закрити, але і це в нього не дуже виходить. Друшляк, ми ж пам’ятаємо, особливий, тефлоновий, тефлон особливий. Купив експериментатор смолу одну-другу — не прилипає. Купив прополіс, гризь, холодну зварку. Щось нахімічив, заткнув 2/7 дірочок хоч якось. Несе воду, а стіл знову обливається до неможу. Що робити? Повна фрустрація та й годі.
Давайте у нашої історії буде щасливий кінець. В експерименті ж вода! Не сірчана кислота, не ціанистий калій — вода. Черпай її, як хочеш і чим хочеш, не думай про смолу і холодну зварку, але після того, як перенесеш воду подбай про те, щоб витерти стіл. Візьми ганчірку і витри.
До чого це я.
Коронавірус паскудна хвороба, але не настільки, щоб пускати під укіс економіку. Коронавірус не грип, він інакший, але його патогенність можна сміливо порівнювати з патогенністю грипа. Чиновникам, які сидять в теплих кабінетах і отримують гроші в незалежності від того зростає добробут народу чи стрімко падає це зрозуміти важко, але необхідно.
Поширення вірусу карантином вихідного дня чи якоюсь подібною маячнею не зупиниш. Вірусу однаково неділя сьогодні чи храмове свято. Він буде поширюватися незалежно від календаря. Тут, як в тому фільмі:А клопам однаково, вони не розбирають магістр ти чи не магістр.
Найефективніша боротьба з вірусами (будь якими) це підвищення імунітету. Повноцінне харчування, вітаміни, свіже повітря, пити багато рідини тощо. А не носити маску і паспорт, коли йдеш по гриби.
Я реаліст і розумію, що у держави найкраще виходить каральна функція. Всі інші функції вона виконує незадовільно. Замість того, щоб подбати про те, щоб на кожному кроці продавався гарячий чай, вітаміни (особливо вітамін D, він запобігає важкому перебігу коронавірусної хвороби) держава погрожує народу штрафами, примушує носити символічні атрибути безпеки — маски будь якої якості, що безглуздо. В Фейсбуці жартують, що “моя одноразова масочка пережила дві хвилі коронавірусу”. Фактично маска це не символічний атрибут безпеки, а атрибут покірності системі. Як сказав мені один дідусь: “ану надягни нарильник, бо прийдуть і оштрафують”.
Вище я зрівнював коронавірус з водою. Це трохи перебільшення, але невелике. Від цієї хвороби помирає менше людей ніж від туберкульозу, грипу чи самогубств. Переважна більшість людей переносить хворобу, або дуже легко, або взагалі безсимптомно. А від аварій на автошляхах, інсультів, інфарктів, онкологічних захворювань помирає настільки більше людей, що цифри неспівставні. І ніхто не поширює новини про те, що від туберкульозу сьогодні померло стільки то людей і треба вводити з цього приводу вселенський локдаун.
Бережімо себе! І хай не полишає нас здоровий глузд.
Вересень. Ідеш повз подвір'я школи — діти бігають один за одним, сміються. Бешкетують, але в міру. Охайно вдягнені, з рюкзаками, багато хто в масках, хоча не всі. У декого з діток масочка підібрана під колір одежі. Як це мило.
Пам’ятаю в дитинстві ми теж ходили в масочках. Давно це було. На самому початку вісімдесятих років. Тільки вони якось були одного кольору. Ну, тоді так було прийнято. Вже не знаю чому. Все так само. Маска в кишені, або в рюкзаку, а коли лінійка, або ще який культурно-масовий захід хлопці дістають маски і вдягають їх, наче вони на них і були. Дівчатка, то ті носили, здебільшого, постійно. А хлопці — в них дух протиріччя завжди. Хоч тоді, хоч зараз.
Благословенна бура пора! Влітку канікули — гасаєш зранку до вечора на веліку, або купаєшся на Сачиковому ставку. Безтурботні були часи. Пам’ятаю, вулиця Желябова була тоді вузесенькою грунтовкою. Так ось, після дощу Желябова розвезло, біля Кринички, яка ще тоді була в дворі, а магазину не було і близько, в багнюці сів на мости кран. Дорога ж ґрунтова, а кран важезний. Ми, хлопчаки, збігалися дивитися, як той кран бореться з тією багнюкою. Спочатку безуспішно, а потім нагнали техніки. Техніки тоді було багато, не те, що зараз. Бензин дармовий.
Витягли того крана. ЗіЛа, пам’ятаю, як зараз. В багнюці застрягнув. Дощі тоді ще йшли влітку — не те, що зараз. Зараз — інша справа. Зараз глобальне потепління — океани з берегів, а дощу на землю немає. Тоді було якраз в самий раз. Мамонти по вулицях вже не бігали, а дощі влітку ще йшли. Якраз те, що треба. Міжльодовикова епоха була. Якраз живи і радуйся.
І на веліках ми любили кататися. Ми то по Городищу літали, а то доїздили до Садстанції, до Млієва. Іноді до Старосілля, але рідко. Місця тоді було більше — не те, що зараз. Людей жило на планеті менше — чотири мільярди душ на весь світ, щоб Ви розуміли.
А в Південній Африці був апартеїд і різна сегрегація. Зараз такого вже немає, а тоді було. От підходить людина до магазину, а на тому магазині написано “вхід тільки в масках”. Ось так. Суворо тоді було. От не відповідаєш ти тому, що на магазині написано — заходити не можна. Не те, що зараз. Це вже потім Нельсон Мандела розвинув свободу, а тоді було суворо. Прямо так на магазині було і написано. Англійською мовою. А може не англійською, не знаю я точно, може якою бурською — хто там в тій Африці живе? Готтентоти, ні?
Не дуже я в цьому орієнтуюся. Та і те, що писали на магазинах я, чесно кажучи не знаю. Давно це було, та і не дуже я цим тоді цікавився. Навіть не знаю. Може і не про маски тоді говорили ті написи на англійській чи ще якій мові. А може і про маски. Там якось все складно було. Здається мені, що мова йшла про колір шкіри. Якось так. В магазин не можна, якщо чорношкірий, а якщо блідолиций то вільно заходь і тобі ніхто нічого поганого не скаже. Навіть без маски тебе пропустять, якщо ти європейської зовнішності, а якщо ти на обличчі негр то заходити не можна. Навіть, якщо ти на обличчі негр і навіть, якщо ти в масці, то все рівно заходити не можна. Так було тоді суворо.
Такі дивні правила, мабуть, вводилися тоді з причини спекотного клімату. В Африці спекотно було навіть тоді. Для Африки не потрібно глобального потепління, щоб там було спекотно. Ось і пускали блідолицих людей в магазин, щоб вони там ховалися від спеки, а чорношкірі громадяни захищені від сонця природою — вони можуть і на вулиці погуляти.
Зараз — інша справа. Зараз надягай маску і йди куди хочеш. Зараз свободи більше. Місця менше, а свободи більше. Діставай з кишені маску, надягай і йди куди хочеш. Навіть в Південній Африці, не те, що в Україні. Зараз апартеїд вже не той, що був. Зараз апартеїд “з людським обличчям”, як би сказали деякі політично грамотні громадяни. Вдягай маску і йди куди тобі треба, навіть якщо ти негр. Ну, ще можуть температуру зміряти. Тицьнуть тобі в голову якоюсь електронною штукою — температура виміряна. І коли в тебе температура виміряна то тобі гуляти можна взагалі куди ти хочеш.
Хоч в технікум тебе пустять, хоч навіть в університет. Навіть в державні установи різних рівнів можеш ти йти, коли в тебе температуру виміряють. І тобі ніхто нічого не скаже. Тільки треба намагатися не чхати і не кашляти. Бо температура температурою, а самі розумієте, як на тебе можуть подивитися, коли ти чхнув ненароком. Тут не до апартеїду з людським обличчям. Тут можуть і санітарів викликати.
А в парки і сквери, в ліси і на береги то взагалі можна ходити без вимірювання температури. Маску, про всяк випадок, надінь і йди. Ніхто тобі поганого слова не скаже. Правда треба з собою захопити паспорт. Паспорт, він завжди знадобиться. Ось захоче Вас представник закону оштрафувати — як йому дізнатися кого саме він штрафує? Документу то немає! Колись то люди без паспортів в ліс ходили... Наче.
І знову мені згадалася школа. Вдягали ми, значиться, маски на уроках, але не всі. Я не знаю, як сучасні діти — зараз дорослих в школу не пускають. А то я б подивився всі діти носять масочки чи не всі. В часи мого дитинства, як я вже писав, дехто її не носив. В моєму класі була дівчинка з сім’ї віруючих (назвемо її Ліза), то вона маску не вдягала з якихось переконань. Ми вже не дуже цікавилися з яких саме переконань, але ми на ній жодного разу не бачили маску. Ця дівчинка мала спокійний, рівний характер, не робила нічого поганого і нам було того достатньо.
Наш класний керівник іноді проводив серед Лізи роз’яснювальну роботу, але без фанатизму. Видно було, що робить це він не через ідеологічні переконання, а щоб поставити в якомусь папері галочку. А от Лізі була вкрай неприємна така екзекуція, коли її перед всім класом... Всі діти, як діти, а ти ось така от. Неприємно їй було. Такі тоді були часи. Розквіт застою і період пізнього Леоніда Ілліча.
І маски були в ті часи якісь не такі. От не такі вони були — точно пам’ятаю. Носили їх на шиї, як і зараз. Але ніколи на рота не вдягали. Хіба що бавлячись. Зараз то на рота іноді вдягають. Хоча і не дуже часто. Зараз інакша мода. Маски з мого дитинства були червоного кольору — я вже писав — колір був один. І зав’язувалися спереду, а не надягалися на вуха. Ну, тоді був такий фасон.
Де де, а в нашому місті День Державного Прапора ніколи не проходить непоміченим.
Городищенський байкклуб Маніжа разом з байкерами з інших міст під звуки сигналів проїжджають вулицями Городища.
2020 рік не став винятком. Вже вкотре жителі Городища стали свідками проїхду мотоциклів, більшість з яких були зібрані за власним проектом, або тюнинговані.
Як і в минулі роки в авангарді колони Сашко Шендрик, незмінний ватажок байкерського руху нашого міста.
Гарна традиція. З усмішкою хочеться перефразувати промову Остапа Бендера: Вдаримо мотопробігом по бездоріжжю, нехлюйству і бюрократизму... ;)
Сьогодні в мене постійно крутяться на язиці рядки, які в певних ситуаціях цитували старі люди: А що ж то ходило.... Крутяться від цього вірусу, що вже набив оскому. Я вже і не хочу зайвий раз його називати абревіатуру. Хай буде ВВ - Вуханьський Вірус. Замість covid-19. Так буде хоч не так затягано.
Ось так химерним чином поєдналися Степан Руданський з XIX століття і, так звана, пандемія з XXI століття.
Пишу відверто "так звана", бо справжньою пандемією це назвати не можна. Достатньо відкрити дані хоч якої статистики. Та хоч би і, для прикладу, Черкаська область січень-березень. Загальна кількість померлих 5046, з них від грипу і пневмонії 56. Від коронавірусу 0 (нуль, zero). Дані з цього документу: "Кількість померлих за окремими причинами смерті у січні–березні 2020 року". А в березні вже повним ходом був карантин. Люди змінювали звичний спосіб життя. Хтось втратив роботу, в когось були ще якісь негаразди. А від цього страхітливого вуханьського вірусу ніхто не вмер. Це дуже добре, що ніхто не помер, це небагато краще того, якщо б хтось вмер. Але навіщо нагнітати істерію.
Кому цікаво можете погуглити офіційні статистичні дані. Там смертність одинична (і це дуже добре). Щось дев'ять чоловік, чи в районі того. Хто має з цього приводу власну думку пишіть, будь ласка, в коментарях.
З кожним днем все більше людей переконуються, що загроза від ВВ в тисячі разів перебільшена. Чому? Як так сталося? Кому це на руку?
Взимку мені на очі потрапила толкова стаття, яку, на жаль, я вже не можу відшукати. В Україні ще істерії не було і близько, а в Китаї вже самоізоляція, обсервація - оце от все. Так от. Автор статті порівнює дві "пандемії". Пташиного грипу і covid-19. Ці хвороби вірусні, заразні, можна знайти між ними ще багато подібного. Але поведінка влади Китаю в обох випадках кардинально відрізнялася. В першому випадку, коли почалося зараження пташиним грипом, ЗМІ найдетальнішим чином описували кожен випадок зараження і протікання хвороби: Громадянин такий то заразився вірусом пташиного грипу від голуба/курки/індика в сквері/на фермі/гуляючи на природі, перебіг хвороби такий то і такий то. Все об'єктивно і правдиво, наскільки це можливо в комуністичній країні. У випадку з вуханьським вірусом все з точністю до навпаки. Ніякої конкретики. Все покрито мороком і оповито туманом загальних фраз. Сотні і тисячі людей, як би, захворіли, але як саме вони захворіди, що далі відбувається? Загальні фрази. Заклики до дисципліни, сидіти вдома, обмежуватися і обмежувати. Автор статті робить висновок, що такий контраст в поведінці керівництва пов'язаний з якимись напівприхованими політичними процесами в Китаї. Ну, знаєте, як це буває в тоталітарних країнах. За часів Хрущова, перед тим, як Микиту Сергійовича зсунути з генсека, в країні організували певний дефіцит "чогось там". В хліб додавали кукурузне борошно, щоб виставити Хрущова недолугим керівником і щоб було підгрунтя його замінити. Так само і в сьогоднішньому Китаї. Хтось хоче виставити, або себе в якості блискучого борця з вірусами, або, що менш ймовірно, конкурента, як недолугого і слабкого.
А потім весь світ заразився коронавірусом цією брехнею. Тепер вже по всьому світу політики, журналісти, фармацевтичні компанії стрижуть бонуси з легенди на ім'я COVID-19. Кожен свої бонуси. І відступати, як би, і нікуди! Відступити - значить визнати, що ти пів року брехав і давав брехати іншим. Лишається талдичити, як заїзджена вінілова платівка: Карантинні заходи, самоізоляція, дистанційне навчання.
Всі вже забрехалися і не можуть зупинитися брехати. Але настане той незручний момент коли вся брехня випливе назовні. Вона і зараз на поверхні, але ще можливо робити вигляд, що це правда. Скоро такої можливості буде все менше і менше.
Все це, рано чи пізно, скінчиться. Але світ вже не буде таким, як до "пандемії". Яким буде цей новий світ?.. Отож бо. І я не знаю.
Вовки
"Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?"
— Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
"Бог з тобою... Сто вовків!...
Та б село почуло..."
— Та вірно пак і не сто,
А п'ятдесят було.
"Та й п'ятдесят диво в нас...
Де б їх стільки взялось?"
— Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.
"Та і десять не було!
Знать, один усього?"
— А як один? аби вовк!
Страшно і одного...
"А може, то і не вовк?"
— А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.
Цього року погода нас "радує" своїми аномаліями - прохолодною погодою і дощами.
Завтра вже перший день літа, а справжнього тепла ще не було. Крім того в нашій місцевості весни традиційно посушливі. Завжди дефіцит вологи. Вважається, що якщо за весну пройде п'ять дощів то це вже не погано.
А в цьому році лише за травень випало 75 міліметрів опадів. Не сказати, що це вже дуже багато, але якась надмірність відчувається.
Для більшості рослин така кількість опадів не завада, хоча деякі люди скаржилися, що в них почали гнити часник і цибуля.
На форумах і "вживу" виноградарі скаржаться на відставання в рості виноградної лози, але мілдью з оїдіумом ще не безчинствують - холодно.
Погода дуже гарна для росту картоплі.
У кого картопля вже велика для енї така погода досить сприятлива. Якби тільки було побільше сонця - був би ідеал. Це стосується і всих інших ролсин. При постійній хмарності особливо ефективного фотосинтезу чекати не доводиться. І колорадські жуки люблять спеку. Чим тепліше тим вони ненажерливіші.
І Полуниця розвинула велику вегетативну масу, але до ягід ще далеко. Поодинокі ягідки червоніють серед зелені листя.
В цьому році багато різних слимаків і равликів. Мабуть з причини теплої зими і вологої весни. Я їх визбирую і відпускаю за межами двору на траву. В природі все знадобиться.
Сьогодні хоч трошки визирнуло Сонечко, але на горизонті темні хмари і гримить грім. Небо потемніло. На вечір знову буде дощ.
Що буде в червні? Можливо ми ще будемо сумувати за дощами?
Дорогі земляки! Вітаю Вас з Днем перемоги і з Днем пам'яті та примирення.
Днем перемоги над нацизмом. 75 років тому закінчилася війна в Європі перемогою над Третім Рейхом.
З 2015 року в нас відзначається День пам'яті та примирення. Перемога в війні це велика справа, але важливо і винести правильні уроки.
Друга світова війна висвітлила глобальні протиріччя і частково їх розв'язала. Але не всі. Сімдесят п'ять років тому з нацизмом було практично покінчено. Але дуже швидко розпочалася Холодна війна, яка, на щастя, не переросла в глобальний конфлікт.
В цьому, мажливо, і заслуга тої пам'яті, яка ще була свіжою у покоління, яке пройло через Другу світову війну і мало реальне уявлення про те, що таке війна планетарного масштабу.
Зараз же майже не залишилося в живих свідків тих подій. Для того, хто не бачив живого дикого ведмедя в лісі він видається милим і плюшевим. Бурим і пухнастим. Між тим це досить грізний і небезпечний звір. Війну розпочати не важко - важко закінчити. Саме тому цей день і є Днем пам'яті і примирення. Всі народи повинні примиритися між собою заради майбутнього. Забути про реваншиські амбіції.
В той час, коли в Європі і в усьому світі цей день пам'яті і думок про мир в Росії зовсім інші акценти. Особливо контрастує їхній одіозний лозунг "Если надо - повторим". Ясно, що це безвідповідальна бравада. Підняття рейтингу за допомогою "підняття з колін". Але то вже зовсім інша історія.
