21 день війни
В стратегічному сенсі двадцять перший день особливих подій, скоріше за все, не приніс. ЗСУ тримають фронт. В деяких місцях відвойовують населені пункти. Агресор вже не має ресурсу просуватися вперед і в безсилій злобі обстрілює і бомбить житлові квартали.
Особливо страждають такі міста, як Маріуполь і Харків. Маріуполь вже багато днів в блокаді немає світла і тепла. Рашисти не дають гуманітарного коридору для того, щоб вивезти населення. Підвіз продуктів зупиняється і продукти забираються. Фактично мародерствують.
Багато харків’ян евакуювалися з міста. В Харкові є електрика. Там, де ще не розбомбили. Обстріли не вщухають і Харків вже мало нагадує мільйонне місто — скоріше руїни.
Перемовини, я так розумію, рашисти затягують. Вони розуміють, що їхня справа програна і хочуть знищити якнайбільше всього. Це своєрідний терор. Мордор не хоче відпускати від себе Україну, хоче якщо не утримати її коло себе то хоча б максимально ослабити, зруйнувати. Щоб відбудова затягнулася на довгий час і забрала велику кількість ресурсів.
На міжнародній арені у України одна позиція: треба якось закрити небо, нейтралізувати авіаудари і удари балістичними і крилатими ракетами. Для цього треба завести в країну зенітні системи великого радіусу дії, які змогли б збивати ворожі літальні апарати на великій відстані і на великих висотах.
Українці і так збивають досить суттєвий відсоток ворожих літаків, гелікоптерів, ракет і безпілотників. Але хотілося б збивати їх набагато більше. Вже дуже багато шкоди вони завдають. Гинуть мирні люди. Руйнуються об’єкти інфраструктури і житлові квартали.
Поки що наші партнери остерігаються надавати зброю, яку можна було б розцінити, як наступальну. Але аналітики дають досить непогані шанси на те, що таку зброю таки нададуть.
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар