25 день війни
Двадцять п’ятий день війни відзначився поступовим просуванням українських військ на деяких напрямках. Успіхи є, але поки що не значні. Ворог, можна сказати, зачаївся, перегруповується.
Олексій Арестович, як психолог, попереджає про настання третьої фази психологічної втоми. Ключове слово цієї фази це апатія.
Посудіть самі: вже деякий час ситуація кардинально не змінюється. Ворог вже практично не наступає, але і не відступає майже. Накопичується негативна інформація, адже військові дії йдуть на нашій землі. Ніхто з нормальних людей не може спокійно дивитися новини з блокованого Маріуполя і інших міст.
На цьому психоемоційному фоні людина схильна прив’язуватися до фактів, які відповідають цьому фону і ігнорувати факти, що йому не відповідають. Це може використовувати і буде використовувати ворог пускаючи чутки про зраду, невдачі ЗСУ і таке інше і в тому ж дусі. З цієї опери — путя набрав стонадцять мільйонів резерву і жене його сюди. Бацька висуває військо і теж воно лізе сюди через понтонний міст. Все це, як ми розуміємо, не факт. Ця інформація розповсюджується для того, щоб вселяти в нас відчуття апатії і безвиході. Вірніше не вселяти, а підсилювати ці відчуття у кого вони вже проявилися.
Тут важливо зберігати ясність розуму і зв’язок з реальністю. А реальність така, що ми утримуємо ворога вже майже місяць. На своїй території. З одного боку це погано, бо він руйнує нашу інфраструктуру. Але він на чужій землі, не знає місцевості, навколо вороже населення. Його командування заскорузле і не проявляє гнучкість тактичних і стратегічних рішень. Одна тільки історія з вертольотами чого варта! Наганяють вертольотів. Наші їх розстрілюють. Вони знову наганяють вертольотів на той же практично аеродром. Їх знову ж таки знищують. І так кілька разів. З точки зору військової думки це нормально? А для них це нормальна поведінка.
Ворог же був деморалізований з самого початку. Зараз він може або здаватися, або звіріти, роблячи помилки. В Україну воювати ніхто їхати не хоче. Якщо якусь кількість наловлять то привезуть. Що то будуть за солдати можна лише здогадуватися.
Так що не будемо впадати в апатію. Будемо проявляти міцність характеру, бо нам потрібна лише перемога.
Слава Україні!