Вітаю всіх з прийдешнім 2023 роком! 2022 рік досить напружено. Він і починався якось тривожно. То продовження пандемії, то ще якісь негаразди нависали над нами. Та не тільки над українцями. Над всім світом. Такі зараз часи.
24 лютого додало ситуації критичних оборотів. Північний сусід не втримався і таки поліз повномасштабною війною. Паскудно, ясна річ. Але ЗСУ планомірно відтискають зайд в сторону кордону.
Ось і сьогодні, як і багато тижнів поспіль, лунають повітряні тривоги. Летять ракети і безпілотники, їх збивають. Деякі таки долітають до цілі і спричиняють руйнування. На жаль гинуть люди. Але українці сповнені рішучості довести війну до переможного кінця і не зупинятися аж поки загарбник не буде відкинутий за кордон.
Отже всіх з Новим роком. Здоров’я, щастя, перемоги і мирного неба над головою!
Зеленський відвідав Бахмут і виступив в Конгресі США
Що б там хто не говорив, а у енергійності і сміливості нашому президенту не відмовиш. Вчора Бахмут, сьогодні Вашингтон. І при всьому при тому, що Бахмут це одна з найнебезпечніших точок на глобусі, а переліт на другий континент в період війни, коли ворог полює не “центри прийняття рішень”, можна розцінювати, як подвиг.
Зрозуміло, що Володимир Зеленський дотримувався техніки безпеки. Я уявляю на якому високому рівні знаходиться його служба охорони. Але все рівно його поведінка надзвичайно смілива.
Після відвідання Бахмута Володимир Зеленський потягом поїхав до Польщі, а вже з Польського аеродрому американським військовим літаком він полетів до США. Літак прибув на військову базу поблизу столиці Сполучених Штатів. З військової бази президент України поїхав в Вашингтон.
Спочатку у нього була зустріч з Джозефом Байденом, а потім він виступав в Конгресі США. Його промова була на англійській мові, як завжди емоційна і надихаюча. Зеленський подарував Конгресу прапор України, який він привіз з Бахмуту. На прапорі були підписи захисників, які ведуть найзапекліші бої відбиваючи постійні атаки московитів. В свою чергу українському президенту подарували прапор США.
Це перша закордонна поїздка Володимира Зеленського після початку повномасштабного вторгнення.
Які ці дві події мають значення? Візитом в Бахмут Зеленський продемонстрував силу духу і волю до перемоги. Він показав, що не боїться ворога і може приїхати в будь-яку точку України Херсон це, Слов’янськ, чи Бахмут. Також він показав, що може виїхати за межі України, полетіти на інший континент і вести вдалі перемовини з своїми партнерами.
До речі про перемовини. Джо Байден висунув кілька ідей (точніше три варіанти) щодо того на яких позиціях стояти на перемовинах з московитською стороною. Володимир Зеленський наголосив на тому, що вся територія України повинна бути звільнена від окупантів і лише цей варіант буде не лише справедливим, але і єдино можливим, якщо ми тільки бажаємо отримати справжню перемогу.
А тим часом бункерний дід сидить в своїй норі і готується до міжнародного трибуналу. До перемоги ще далеко, але вона неминуча.
Вже пройшло 100 днів, як почалося повномасштабне вторгнення рашистів в Україну. Період немалий, адже орки планували захопити Київ днів за три, максимум за тиждень.
З одного боку весь світ побачив, що Україна здатна протистояти ворогу, який в кілька разів сильніший за неї. Завдяки скоординованим діям нашим військам вдалося відкинути ворога від столиці, звільнити Північ і Північний схід країни. З іншого боку війна набула затяжного характеру і в риториці деяких світових лідерів відчувається певна втома. Зате найвірніші друзі України і надалі демонструють рішучість.
Ось щойно переглянув ролик відзнятий у ворожій студії. І що Ви думаєте? Ніякого протверезіння. Різні Скабєєви (обох статей) справно відпрацьовують свою зарплатню. Славлять свого фюрера, погрожують світу ядерною зброєю, несуть відверту ахінею.
Не захопивши Україну за тиждень вони, як високооплачувані демагоги, знайшли цьому пояснення. Виявляється вони воюють не з Україною, а з країнами НАТО. Не більше і не менше. За їхніми словами агресивний альянс мріє захопити передовий форпост духовності. Основна місія ж цього форпосту покарати віроломних англосаксів, які, якщо їм дати волю, захоплять весь світ і перейдуть до окупації Місяця і Марса.
Риторика більш ніж агресивна. Пропагандисти Вольдемара Вольдемаровича не соромляться погрожувати ядерною зброєю. Причому на дріб’язок не розмінюються. Яка там тактична?! Зразу стратегічна і зразу по англосаксам, бо інакше вони самі себе не будуть поважати. Йде ж Третя Світова війна! Як же без цар-бомби?
Дуже хочеться сподіватися, що погрози так і залишаться погрозами, але від цих ідіотів можна очікувати всього, що завгодно.
Я завжди стверджував, що війна буде продовжуватися, аж допоки не буде взята москва. Над кремлем піднімуть прапор і аж тоді прийде надія на мир. Який прапор не так важливо, аби тільки не оцей от аквафреш.
А враховуючи те, що у рашистів є всі види зброї масового ураження то на швидку перемогу надіятися не варто. Треба запасатися терпінням на десятиліття. Війна вже йде вісім років і навіть більше, якщо брати до уваги інші конфлікти. Але до багатьох світових структур не доходить, що такий гнійник не можна вилікувати змащуючи його зеленкою. Необхідна хірургічна операція. Гнійник розрізати, гній забрати, а рану дезінфікувати. Тільки тоді буде результат.
Сьогодні, восьмого травня, відзначається день перемоги над фашизмом. Відзначається в країнах Заходу. В пострадянських країнах, як відомо, це свято 9 травня. Така розбіжність обумовлена тим, що капітуляція Третього Рейху буда підписана в самому кінці доби 8 травня, а так як СРСР знаходиться помітно східніше то зважаючи на зміну часових поясів на його території вже було дев’яте травня. Втім, як на мене, таку розбіжність можна було б не враховувати, але, як завжди, “Совіти” намагалися підкреслити свою окремість від іншого світу.
Це свято в усьому цивілізованому світі відзначається під гаслом Ніколи знову. Тобто ніколи знову не буде такої трагедії. Вважалося, що світ зробив висновки і більше не дасть розгорітися Світовій війні.
Як з’ясувалося історія вчить тому, що вона нічому не вчить. Або майже нічому. Через лічені десятиліття одна з країн-переможниць — самопроголошений правонаступник СРСР — пішла шляхом авторитаризму, який вже плавно переходить в тоталітаризм. Паралельно в Росії почалася реваншистська істерія, яка вже триває багато років. Ніколи знову було замінене на Якщо треба повторимо (если надо повторим). Мається на увазі повторять захоплення європейських країн.
Ми саме переживаємо гарячу фазу. І прогноз, як на мене, не втішний. Мені здається, що ескалація конфлікту буде продовжуватися. Тектонічні плити, образно кажучи, почали рухатися і тепер поки вони не знайдуть своє нове положення рівноваги війна продовжуватиме палати.
Яка причина? А причина досить проста. На початку XX століття зародилося кілька патологічних ідеологій на підґрунті яких були сформовані агресивні держави. Серед них найбільш одіозні це німецький нацизм і радянський комунізм. Злоякісність цих ідеологій полягає в тому, що країна, в якій панує одна з цих ідеологічних доктрин, дуже легко сповзає в тоталітаризм, а тоталітаризм, в свою чергу, підтримує своє живильне середовище — своє ідеологічне підґрунтя.
Тоталітаризму ж, в свою чергу, потрібна війна. Не занурюючись в суть — потрібна війна. Без війни тоталітаризм закисає і деградує. Так от — прогриміло дві Світові війни — і що? Фашизм був успішно знищений. А от комунізм — ні. Чи була можливість знищити комуністичну ідеологію. На жаль це зробити було, скоріше за все, неможливо. Радянський Союз був серед країн-переможниць. Він виявився хитрішим. Тобто одну злоякісну пухлину в Європі знешкодили, але друга залишилася. Назва цієї пухлини рашизм.
Ця пухлина розросталася і дозрівала. Захід, здавалося б, виграв Холодну війну, Радянський Союз припинив своє існування, але злоякісність залишилася і всього лише через десять років після розпаду ми побачили підготовку до нової війни і через кілька років реальні війни локального масштабу. Сьогодні ж масштаб майже глобальний. Фактично зараз Третя Світова війна.
Нам не залишається нічого іншого, як наближати день перемоги над рашизмом. І цей день неминуче настане. Рашизм буде знищений, як і свого часу фашизм.
Сьогодні минули два місяці, як орки вторглися в Україну розпочавши повномасштабну війну. Двадцять четверте квітня це не тільки шістдесятий день війни. На шістдесятий день війни ми відзначаємо Великдень. До цього війна не припинялася вісім років, але була локалізована лише на Донбасі.
Що ж відбувається зараз?
Битва за Донбас
Перші тижні агресії характеризувалися тим, до у рашистів були наполеонівські (пардон — путінські) плани по захопленню всієї України. Вони приділяли велику увагу Києву, але Київ застрягнув у них в горлянці.
На деякий час орки відступили, мобілізували якісь резерви і ось зараз посунули на Донбас. Тобто зараз відбувається битва за Донбас і за Південь. Окупанти рвуться до Миколаєва, хоча в них це не виходить.
В Херсоні, який вони контролюють вже давно, хочуть провести “референдум”, вже не знаю які вони питання на той балаган винесуть. Зрозуміло, що цей “референдум” ніхто не визнає, але вони хочуть хоч якось легітимізувати свої дії. Ніякими референдумами не можна приховати злочини, захоплення влади, вбивства і викрадення людей.
А тим часом орки рвуться на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. Не могли взяти Київ то хочуть захопити хоч щось. Так і це в них не виходить.
Маріуполь. Дуже важка ситуація залишається в Маріуполі. Маріуполь захищається вже багато тижнів. В оточенні, в надзвичайно важких умовах. Орки не припиняють штурмувати захисників, але захисники героїчно тримаються. Бої йдуть в районі комбінату Азовсталь. В катакомбах Азовсталі переховуються також мирні жителі.
Погрози застосування ядерної і хімічної зброї
Дедалі частіше від рашистів лунають погрози застосування тактичної ядерної зброї. Як варіант — хімічної зброї. Тобто орки погрожують підвищувати ставки.
Яка ймовірність такого застосування? Зважаючи на божевільність цього контингенту можна думати про що завгодно. Але це зовсім вже божевільна ідея. Тактична ядерна зброя призначена для зламу оборони противника, для прориву оборони. А прорив оборони передбачує подальший наступ по зараженій території. Тобто після застосування ядерного заряду орки планують наступати по території, яка буде радіоактивною “на всі гроші”. Щось мені не дуже в це віриться.
Те ж саме стосується і хімічної зброї. Вітер подує не туди і потруяться самі загарбники.
Але це на наше розуміння. У орків логіка збочена. Хімічну зброю вони використовували в Сирії і навіть не скривилися. З іншого боку Сирія далеко, а Україна під боком. І війна зараз йде майже повноцінно світова. Така відповідь прийде рашистам, що мало не здасться.
П’ятдесятий день війни відзначився тим, що наші ЗМІ повідомили про підбиття неординарної морської цілі.
Мова йде про ракетний крейсер Москва, який до вчорашнього вечора вважався флагманом Чорноморського флоту ворога.
Вчора ввечері, як повідомляють українські ЗМІ, двома ракетами Нептун був пошкоджений цей ракетний крейсер. На Москві виникла пожежа, здетонували боєприпаси в результаті чого судно отримало значні ушкодження.
За однією версією ракетний крейсер затонув, за іншою ні, але отримав непоправні ушкодження, які неможливо усунути, або взагалі, або протягом тривалого часу.
Згодом вияснилося, що крейсер таки затонув. Супостати намагалися його буксирувати допоміжними суднами, але на Чорному морі саме була негода, були великі хвилі, які і допомогли флагману піти на дно.
Ракетний крейсер Москва був, як я вже писав, флагманом флоту, яким рашисти неймовірно пишалися. Він був побудований в Миколаєві, його прийняли на озброєння в 1982 році. Спочатку він називався Слава, а потім з якоїсь причини його перейменували на Москву.
Основна функція судна такого типу тримати протиповітряну оборону в радіусі приблизно 150 кілометрів, а також випускати крилаті ракети по різних цілях. Включаючи авіаносці. Москалі називали його вбивцею авіаносців. В своїх планах, я так розумію, вони бачили цей крейсер учасником боїв в Атлантичному чи Тихому океані. Насправді Чорне море затісне для таких ракетних крейсерів — вони здатні функціонувати на більших просторах.
І ось ця цитадель знищена. Знищені і шістнадцять крилатих ракет на його борту, інші боєприпаси і обладнання. Невідомо скільки матросів загинуло — екіпаж складався більш ніж з п’ятисот членів.
Дві ракети Нептун з двох випущених влучили в ціль хоча ракетний крейсер до зубів був нашпигований засобами ППО. Комплекс Нептун українського виробництва, розроблений в рекордно стислі терміни і прийнятий на озброєння незадовго до початку гарячої фази війни. Саме вчасно.
На це російська сторона пригрозила ракетними ударами по наших командних пунктах. Подібні погрози звучали вже не раз і не два. А між тим наша протиповітряна оборона дедалі краще оснащується, набуває досвіду. Дедалі менше можливостей лишається у ворожих літаків в вертольотів. Вони вже бояться літати над всією Україною. Літають більше над територією ООС і в нічні часи.
За ці п’ять днів від окупантів остаточно були звільнені Київщина і Чернігівщина. Агресор запланував знизити совою присутність на Півночі України перекинувши війська на інші напрямки.
ЗСУ витіснили орків, і це радісна новина, хоча і затьмарена звістками про жахливі звірства, які відкрилися після втечі загарбників. Буча, Гостомель, Ірпінь і інші наші населені пункти стали відомі всьому світу, який здригнувся від повідомлень про звірячі вбивства орками українських мирних жителів. Бучанська різня — один з наймасовіших епізодів таких звірств.
Світові лідери вже декларують впровадження нових санкцій і надання більшої кількості озброєння Україні. В тому числі і більш важкого озброєння.
Шкода, що Захід так поволі розкачується. Якби допомога почала надходити з першого ж дня і в потрібному об’ємі таких трагедій можна було б уникнути. Скільки ще буде вбивств, щоб Україні поставили винищувачі і ракети, артилерію і танки.
Передислокація
Очевидно, що загарбники відмовилися від штурму Києва на просто так. Вони почали тверезо оцінювати свої можливості по взяттю столиці. ЗСУ показали, що орки отримають не Київ, а вухо від оселедця.
Як стверджують військові аналітики ворог почав більш реалістично оцінювати свої можливості, а вони (можливості) виявилися не такими вже і великими.
Отже рашисти відводять війська з метою їх доукомплектування і перекидання на Південь. Аналітики сходяться на думці, що орки будуть і надалі намагатися взяти Маріуполь, а також взяти в оточення наші війська зоні ООС. Ну що ж. Побачимо, що в них вийде. Перелом у війні вже наступив і цей перелом в нашу користь.
Успіхи ЗСУ
Ці дні крім звільнених міст і сіл Київщини і Чернігівщини було звільнено чимало населених пунктів Харківщини. Було підбито, крім іншого, кілька літальних апаратів. За поки що непідтвердженими даними був пошкоджений корабель Адмірал Ессен — гордість рашистів, який неодноразово обстрілював мирі міста, як в Україні так і в Сирії. Зокрема обстрілював Одесу. Є інформація, що з високою вірогідністю цей корабель був підбитий ракетою Гарпун, яку поставили з Великої Британії. За іншими даними це була ракета Нептун.
Як розвиватимуться події
Як же будуть розвиватися події надалі. Скоріше за все рашисти будуть намагатися взяти Маріуполь, захопити все узбережжя Азовського моря аж до Криму, щоб мати туди сухопутний прохід і далі вже торгуватися на перемовинах. Завдання ж нашого війська не допустити їм це зробити. Зрозуміло, що вони будуть і надалі обстрілювати мирні міста і чинити так характерний для них розбій. ЗСУ не дасть їм здійснити ці божевільні плани.
На тридцять п’ятий день воєнні дії продовжуються. Окупанти зосередилися на Південно-східному напрямку. Дуже важко нашим захисникам в Маріуполі і в зоні ООС. Агресор намагається перекинути туди якнайбільше сил.
А в околицях Києва навпаки. ЗСУ тіснять ворога і поступово звільняють територію.
Перемовини в Стамбулі
Йде другий день перемовин між Україною і РФ. Місцем перемовин був обраний Стамбул — турецька сторона, наскільки я розумію, взяла на себе роль посередника. Олексій Арестович застерігає гарячі голови не роздмухувати “зраду”.
Так, всім відомо, що з росією вести переговори вкрай важко зважаючи на безпринципність її керівництва, брехливість і високий градус цинізму. Але успіхи ЗСУ роблять позицію агресора більш поступливою.
За словами Олексія Арестовича в перемовинах вже досягнутий проміжний результат, і цей результат вселяє оптимізм.
Українська делегація намагається досягти реалістичного компромісу з ворогом. Ні про яку здачу територій не може бути й мови цілісність і суверенітет України недоторканий. Включаючи Крим і ОРДЛО. Треба бути реалістами, що території, які знаходяться під окупацією вже вісім років просто так повернути на вдасться. Буде потрібен довгий перехідний період в років п’ятнадцять — не менше.
Українська делегація бачить післявоєнний устрій таким: будуть залучені країни, які виступатимуть гарантами незалежності і територіальної цілісності України. Гарантії будуть кардинально відрізнятися від Будапештського меморандуму де ніхто ні за що не відповідав. В новому договорі буде прописано все докладно. Якщо, не дай Бог, росія знову нападе на Україну країни-гаранти збираються на екстрену нараду не пізніше ніж триденний термін. Цей пункт навіть кращий ніж п’ята стаття статуту НАТО, в якому реагування передбачено в шістдесятиденний термін.
Так, росія теж входить до слкаду країн-гарантів. Але вона не буде мати права вето.
Країни-гаранти будуть сприяти вступу України в ЄС. Україна зберігає нейтральний статус, але в неї нейтральний статус був і до війни.
Коротше кажучи перемовини, щоб не зглазити, зрушилися з мертвої точки. Але це не значить, що війна скінчилася або, що стало легше воювати. Нічого легше на стало. Переговорні позиції української делегації сильні тільки завдяки силі ЗСУ, а значить війна триває, ворога треба виганяти. Територію треба звільняти. І процес цей нелегкий і не швидкий.
Слабину давати не можна. Ворог обов’язково використає на свою користь. Мирному населенню треба пильнувати. Виконувати всі розпорядження. Комендантська година, не фотографувати нашу техніку, а ворожу навпаки — фіксувати розташування і повідомляти державним органам. Не ходити в ліси, не палити траву.
Далі пишу про події цієї фантастично безглуздої війни. У ворога вже закінчуються резерви. Резерви в озброєнні і резерви в людських ресурсах. Людські ресурси особливо цінні, бо снаряди, гармати і навіть літаки і ракети можна виробити досить швидко. Але воюють не танки, літаки чи гелікоптери. Воюють танкісти, пілоти і оператори безпілотників. Щоб підготувати кваліфікованого льотчика треба багато років його вчити і дуже багато грошей. Підготовка кваліфікованого пілота коштує більше ніч коштує золото такої ж ваги, як цей льотчик. Іншими словами кваліфікований пілот на вагу золота. І навіть більше. Але цього мало. Його не можна підготувати швидко. Потрібні довгі роки навчання, які не можна скоротити. Ось і виходить, що формула “незамінних людей немає” не працює.
У росії через брак резервів почали мобілізацію боржників та аліментників — їм пропонують звільнення від усіх кредитних зобов’язань в обмін на службу в армії рф, повідомляє ГУР МО.
Телеграм канал “Війна | Коротко про головне
Ви хоч уявляєте як будуть воювати боржники і аліментники?! Їм пряма дорога в полон чи в двохсоті. Але ці от ніколи не воювали якістю. Тільки винятково кількістю. Завалити поле бою трупами — оце по їхньому!
Рашисти кілька днів тому використали гіперзвукову ракету Кинджал. Зруйнували якийсь курник, в зв’язку з чим їх заполонила невимовна гордість. Марк Солонін пояснив що таке є цей оспіваний в билинах Кинджал.
За словами Марка Солоніна цей от жахливий Кинджал є не чим іншим, як Іскандер, який пристосований для того, щоб його можна було підвішувати до МіГ-31
. Ну і пускати, якщо вже вдалося його підвісити. Ось і вся його специфікація. А те, що він гіперзвуковий, то практично всі ракети такого класу гіперзвукові. В цьому нічого такого особливого немає. Коли Іскандер попадає в курник то ніхто не піднімає бучу. Коли ж в курник потрапляє такий же Іскандер тільки випущений з МіГ-31 його рашисти зразу ж гордовито нарікають Кинджалом і в зв’язку з цим вся кримлівська пропаганда починає стікати жовчу.
Ці два дні пройшли в позиційних боях. ЗСУ виконує свою нелегку роботу по відвоюванню нашої землі. Крок за кроком. Метр за метром.
Про Маріуполь. Зелені коридори таки працюють. За оптимістичною інформацією з Маріуполя було евакуйовано біля восьми тисяч мирних жителів. Це чудова новина зважаючи на те яке лихо терпить це місто.
Двадцять п’ятий день війни відзначився поступовим просуванням українських військ на деяких напрямках. Успіхи є, але поки що не значні. Ворог, можна сказати, зачаївся, перегруповується.
Олексій Арестович, як психолог, попереджає про настання третьої фази психологічної втоми. Ключове слово цієї фази це апатія.
Посудіть самі: вже деякий час ситуація кардинально не змінюється. Ворог вже практично не наступає, але і не відступає майже. Накопичується негативна інформація, адже військові дії йдуть на нашій землі. Ніхто з нормальних людей не може спокійно дивитися новини з блокованого Маріуполя і інших міст.
На цьому психоемоційному фоні людина схильна прив’язуватися до фактів, які відповідають цьому фону і ігнорувати факти, що йому не відповідають. Це може використовувати і буде використовувати ворог пускаючи чутки про зраду, невдачі ЗСУ і таке інше і в тому ж дусі. З цієї опери — путя набрав стонадцять мільйонів резерву і жене його сюди. Бацька висуває військо і теж воно лізе сюди через понтонний міст. Все це, як ми розуміємо, не факт. Ця інформація розповсюджується для того, щоб вселяти в нас відчуття апатії і безвиході. Вірніше не вселяти, а підсилювати ці відчуття у кого вони вже проявилися.
Тут важливо зберігати ясність розуму і зв’язок з реальністю. А реальність така, що ми утримуємо ворога вже майже місяць. На своїй території. З одного боку це погано, бо він руйнує нашу інфраструктуру. Але він на чужій землі, не знає місцевості, навколо вороже населення. Його командування заскорузле і не проявляє гнучкість тактичних і стратегічних рішень. Одна тільки історія з вертольотами чого варта! Наганяють вертольотів. Наші їх розстрілюють. Вони знову наганяють вертольотів на той же практично аеродром. Їх знову ж таки знищують. І так кілька разів. З точки зору військової думки це нормально? А для них це нормальна поведінка.
Ворог же був деморалізований з самого початку. Зараз він може або здаватися, або звіріти, роблячи помилки. В Україну воювати ніхто їхати не хоче. Якщо якусь кількість наловлять то привезуть. Що то будуть за солдати можна лише здогадуватися.
Так що не будемо впадати в апатію. Будемо проявляти міцність характеру, бо нам потрібна лише перемога.
